Стаття 296. Хуліганство

Хулиганство – нарушение общественного порядка, с которым хотя бы раз в своей жизни сталкивался каждый гражданин. Под таким нарушением принято рассматривать нецензурную брань в общественном месте, порчу вещей и различных предметов, а также другие всевозможные действия, которые можно квалифицировать как неуважение к общественному порядку. Таких людей называют хулиганами, а их действия и поведение можно охарактеризовать словами хулиганство и вандализм.

Согласно украинскому законодательству, выделяют два вида проявления хулиганства, каждый из которых предусматривает определенные наказания:

Первый вид хулиганства с учетом ст. 296 УК Украины предусматривает уголовную ответственность для граждан, которые нарушают общественный порядок. В этот список относят грубое нарушение общественного порядка, демонстрация неуважения к другим гражданам, предметам, что сопровождается особой дерзостью.
Второй тип – это мелкое хулиганство, в результате которого конкретному лицу грозит административная ответственность, что определяется ст. 173 УК. Под данным термином принято рассматривать нецензурную брань в общественном месте, словесное оскорбление других граждан и прочие действия, которые нарушают спокойствие людей.

Отличить представленные два вида хулиганства можно благодаря ответственности, которую будет нести лицо, совершающее неправомерные действия. При этом уголовно наказуемыми считаются такие действия и поступки, которые сопровождались особым цинизмом, агрессией, дерзостью. Однако в законе ничего не сказано об определении таких слов, а потому сложно разобраться, что именно подразумевают под понятием «циничность».

Представленные термины относятся к списку оценочных суждений, поэтому правоохранительные органы довольно часто пользуются данными понятиями в собственных целях. Для того чтобы точно разобраться в особенностях совершения мелкого хулиганства, потребуется заручиться поддержкой адвоката. Ведь в состав мелкого хулиганства включено нарушение порядка в обществе без дерзости и особого цинизма, а за это предусмотрены совершенно другие наказания.

Таким образом, адвокат поможет разобраться в особенностях каждой отдельно взятой ситуации, определяя все последствия, которые исходят от действий конкретного лица. Это позволяет получить независимую оценку случившегося, что положительно повлияет на дальнейший ход дела.

Уголовная ответственность за хулиганство как преступление

Обвинение в хулиганстве считается одним из самых распространенных обвинений со стороны правоохранительных органов. Если быть конкретным в данном суждении, тогда под таким правонарушением принято рассматривать следующий список действий со стороны граждан:

нанесение телесных повреждений другим лицам;
повреждение чужого имущества;
продолжительное препятствование работе общественных заведений;
приставание к людям на улице и прочее.

Таким образом, в нашем законодательстве не предусмотрено определенного списка действий, которые можно квалифицировать, как хулиганство. Поэтому все вопросы, касающиеся точного состава преступления, рассматриваются в индивидуальном порядке с учетом каждой отдельно взятой ситуации и последствий в целом.

Основными признаками хулиганства УК (ст. 296) принято считать следующее:

место, где происходили действия;
время, когда осуществлялось преступление;
обстановка, при которой происходило совершение всех действий.

Уголовная ответственность наступает при грубом нарушении порядка. О показателях грубости свидетельствует:

продолжительность совершаемых действий (на протяжении какого времени это все происходит);
количество людей, которые пострадали от незаконных действий конкретного лица или группы лиц;
возрастная категория всех потерпевших;
степень нарушения прав, интересов других людей и многое другое.

Выше перечислены основные нюансы, на которые правоохранительные органы обращают первоочередное внимание.

Наказание за хулиганство во многом зависит также и от определенных мотивов, которые подтолкнули человека на совершение незаконных действий. Ведь под данным термином принято рассматривать все действия, которые были совершены, согласно мотиву проявления неуважения к обществу. К примеру, когда человек желает самоутвердиться за счет других лиц, путем их унижения, когда человек демонстративно заявляет о пренебрежении к существующим нормам, правилам общественности. Определить наличие и степень неуважения помогут не только слова, поступки виновного, но и также мнение со стороны – комментарии очевидцев или пострадавших людей.

Уголовный кодекс Украины (УК Украины) с комментариями к статьям

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядка по мотивам явного неуважения к обществу, которое сопровождается особой дерзостью или исключительным цинизмом, — наказывается штрафом от ‘ пятисот до тысячи необлагаемых минимумов доходов граждан или арестом на срок до шести месяцев, или ограничением свободы на срок до ‘ пяти лет.

2. Те же действия, совершенные группой лиц, — наказываются ограничением свободы на срок до ‘ пяти лет или лишением свободы на срок до четырех лет.

3. Действия, предусмотренные частями первой или второй настоящей статьи, если они были совершены лицом, ранее судимым за хулиганство, или эт ‘ связанные с сопротивлением представителю власти или представителю общественности, выполняющему обязанности ‘ связки по охране общественного порядка, или другим гражданам, которые прекращали хулиганские действия, — наказываются лишением свободы на срок от двух до ‘ пяти лет.

4. Действия, предусмотренные частями первой, второй или третьей настоящей статьи, если они совершены с применением огнестрельного или холодного оружия или другого предмета, специально приспособленного или заранее заготовленного для нанесения телесных повреждений, — наказываются лишением свободы на срок от трех до семи лет.

Комментарий

1. Основной непосредственный о ‘ объект хулиганства — общественный порядок. Его дополнительным факультативным о ‘ объектом могут выступать здоровье ‘ я лица, авторитет органов государственной власти, общественная безопасность.

УК не пол ‘ связывает наличие хулиганства с его совершением в общественных местах. Таким образом, общественный порядок может быть нарушен и при отсутствии посторонних лиц или в присутствии только потерпевшего (ночью, в безлюдном месте, в квартире). Однако совершения хулиганских действий в присутствии других людей, в обстановке проведения публичного мероприятия (возложение цветов к памятнику ‘ памятника, концерт и т.д.) является одним из признаков, которая указывает на грубость нарушения общественного порядка.

2. Об ‘ объективная сторона хулиганства в УК не конкретизирована. Анализ диспозиции ст. 296 показывает, что обязанность ‘ Обязательным признаком о ‘ объективной стороны этого преступления является только совершение деяния. Само же деяние заключается в грубом нарушении общественного порядка, сопровождающееся особой дерзостью или исключительным цинизмом.

Хулиганство может заключаться в применении насилия (побоев, причинение телесных повреждений) в пострадавших, уничтожении или повреждении имущества, беспорядочной стрельбе, использовании сильнодействующих веществ с целью сорвать проведение массового мероприятия, проявлениях бесстыдства, издевательстве над беспомощными людьми и т.д.. Есть хулиганство может выражаться в совершении деяний, предусмотренных другими статьями Особенной части УК или Кодекса Украины об административных правонарушениях от 7 декабря 1984 Признаком о ‘ объективной стороны хулиганства такие деяния становятся с учетом места, времени и обстановки, других ‘ объективных признаков, а также мотивов их совершения.

Уголовно наказуемым является грубое нарушение общественного порядка. Грубость нарушения общественного порядка определяется с учетом места совершения хулиганских действий, их продолжительности, количества и характеристики потерпевших, степени нарушения их прав и законных интересов и т.д.. Таким образом, грубое нарушение общественного порядка имеет место тогда, когда ему причиняется существенный вред, когда хулиганство эт ‘ связано с посягательством на другие правоохраняемым ценности, ради сохранения которых поддерживается общественный порядок, когда это затрагивает важные интересы или интересы многих лиц, когда восстановление порядка требует значительных, длительных усилий.

3. Сб ‘ объектом хулиганства является вменяемое лицо, достигшее 14-летнего возраста.

4. Сб ‘ объективная сторона хулиганства характеризуется умышленной виной и мотивом явного неуважения к обществу. Неуважение к обществу — это стремление показать свое пренебрежение к существующим правилам и нормам поведения в обществе, самоутвердиться за счет унижения других лиц, противопоставить себя другим гражданам, обществу, государству. Указанная неуважение должно быть явным. Это означает, что неуважение к обществу очевидна, несомненной как для хулигана, так и очевидцев его действий.

5. Квалифицированный вид хулиганства (Ч. 2 ст. 296) имеется, когда действия, предусмотренные ч. 1 ст. 296, совершено группой лиц. О понятии совершения преступления группой лиц см.. ст. 28 и комментарий к ней.

Особо квалифицированными видами хулиганства являются:

1) совершение его лицом, ранее судимым за хулиганство

2) хулиганство, эт ‘ связано с сопротивлением представителю власти или представителю общественности, выполняющему обязанности ‘ связки по охране общественного порядка, или другим гражданам, которые прекращали хулиганские действия (Ч. 3 ст. 296)

3) совершение его с применением огнестрельного или холодного оружия или иного предмета, специально приспособленного или заранее заготовленного для нанесения телесных повреждений (ч. 4 ст. 296).

Лицо, ранее судимая за хулиганство, — это лицо, имеющее непогашенную или неснятую судимость за совершение преступления, предусмотренного ст. 296 УК 2001 г., или преступления, ст. 206 УК 1960 г.

О понятии сопротивления см.. комментарий к ст. 342, о понятии применения оружия — комментарий к ст. 146, а о понятии огнестрельного и холодного оружия — комментарий к статьям 262, 263, 410.

Предметами, специально приспособленными для нанесения телесных повреждений, являются любые предметы, не относятся к оружию, приспособлены виновным лицом для нанесения телесных повреждений заранее или во время совершения хулиганских действий; заранее заготовленными являются предметы, которые хотя и не получили какого-либо предварительной обработки, но еще до начала хулиганства были приготовлены виновным лицом для указанной цели.

Специально приспособленными для нанесения телесных повреждений следует признавать предметы, которые приспособлены виновным лицом для этой цели заранее или во время совершения хулиганских действий, а заранее заготовленными — предметы, которые хотя и не получили какой-либо предварительной обработки, но еще до начала хулиганства были приготовлены виновным для указанной цели.

***

Постановление Пленума Верховного Суда Украины N 10 от 22 декабря 2006 » О судебной практике по делам о

Квалифицированное и неквалифицированное хулиганство

Вам будет интересно:

Уголовное право

Освобождение от уголовной ответственности по 286 УК в связи с примирением

Уголовное право

Необдуманные публичные заявления представителей государства о вине человека, на этапе расследования, нарушают принцип презумпции невиновности и влияют на беспристрастность суда

Уголовное право

Как должен проходить допрос несовершеннолетних

Уголовное право

Допрос по уголовному делу

Уголовное право

Вызов на допрос

Уголовное право

Освобождение от отбывания наказания

Судебная практика по делам о хулиганстве предусматривает разделение данного понятия на несколько видов:

Квалифицированное хулиганство – совершенное преступление, в результате которого отмечают высокую степень опасности для общественности. В эту категорию включены нападения на людей группой лиц, сопротивление сотрудникам правоохранительных органов, использование оружия и другое.
Неквалифицированное хулиганство – административное правонарушение, согласно которому гражданину грозит штраф (сумма варьируется от 8 500 до 17 000 грн.). В зависимости от определенной степени тяжести совершенного преступления, суд может обеспечить арест виновного до полугода или же ограничить свободу до 5 лет.

Самые строгие наказания предусмотрены именно за квалифицированное преступление: виновному грозит лишение свободы от 3 до 7 лет. Причем это не касается других преступлений, а только за уголовное хулиганство. При этом уголовную ответственность по ст. 22 УК (Ч.2) может нести лицо, достигшее 14-летнего возраста.

Главным признаком совершения такого преступления называют хулиганские побуждения. Адвокат поможет разобраться в случившемся и добиться для своего клиента максимально законного и заслуженного вердикта в суде.

Стаття 296. Хуліганство

Аналізуйте судовий акт: Хуліган побив консула за неправильне паркування. Чи є в його діях зневага до суспільства? (ВС/ККС по справі №461/2694/19 від 22.12.2020 р.)

ККУ передбачена кримінальна відповідальність за хуліганство.

Як вбачається із положень ст. 296 ККУ, під хуліганством розуміється грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

В кожній справі суд на власний розсуд, у відповідності до матеріалів справи, зібраних доказів вирішує питання наявності таких мотивів у правопорушника.

Однак, ВС встановив критерій, на який суди повинні орієнтуватись при встановленні хуліганських дій, як дій направлених на порушення громадського порядку.

Так, потерпілим у справі є почесний консул Королівства Бельгії. Як вбачається із судових рішень, керуючи дипломатичним автомобілем, консул здійснив зупинку та неправильно припаркувався. В суді пояснював, що мав необхідність здійснити термінову зупинку через погане самопочуття.

До нього підійшов знайомий – обвинувачений у справі, який, вочевидь роздратувався побаченим, напав на консула та завдав йому кілька ударів руками по голові та тілу, заподівши легких тілесних ушкоджень. Дії обвинуваченого супроводжувались зухвалою поведінкою та словесними образами не лише в момент побиття, а й після приїзду поліції.

Суди перших двох інстанцій визнали чоловіка винним у скоєнні хуліганства, проте, захисником було подано касаційну скаргу.

Неправильне застосування норм ККУ захисник обґрунтовував тим, що суди невірно кваліфікували діяння підзахисного за ч.1 ст.296 КК, оскільки в діях останнього відсутня суб’єктивна ознака даного складу злочину — вираження явної неповаги до суспільства та загальноприйнятих норм моралі, застосування до потерпілого насильства відбулось через особисті неприязні стосунки, а тому вірною кваліфікацією було б застосування ч.2 ст.125 ККУ.

ВС залишив вирок без змін та надав детальне тлумачення об’єктивної та суб’єктивної сторони цього кримінального правопорушення.

Так, хуліганство з об’єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна та призводить до заподіяння моральної й матеріальної шкоди.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування в свідомості винного такого внутрішнього спонукання й відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності.

ВС зазначив, що причиною хуліганських дій у цій справі став дріб’язковий привід щодо неправильного паркування автомобіля. Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об’єктивні ознаки поведінки засудженого свідчать про те, що вона була зумовлена не особистою неприязню до консула, а бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у вигляді приниження гідності потерпілого, поєднаного з насильством над ним.

А такі дії не можуть бути кваліфіковані як умисне нанесення тілесних ушкоджень, хуліганство видає особливий мотив — неповага до суспільства, і в цій справі вона явно продемонстрована.

Аналізуйте судовий акт: За оголення сідниць перед поліцейськими – кримінальне покарання (Середино-Будський райсуд у справі № 586/630/20 від 07.12.2020)

Злість та неврівноваженість іноді приводять до притягнення до кримінальної відповідальності.

У даній справі особу визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України.

Відповідно до вироку суду засуджений після зупинки належного йому транспортного засобу із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, почав висловлюватись нецензурною лайкою на адресу працівників, які зупинили його автомобіль. Після чого, ігнорувавши їх зауваження, демонструючи явну неповагу до працівників правоохоронних органів і суспільства в цілому, винна особа знаходячись в громадському місці, розуміючи, що за його діями спостерігають інші громадяни, які стали очевидцями протиправних дій, продовжував висловлюватись нецензурними словами на адресу працівників поліції, на зауваження та вимоги працівників поліції про припинення хуліганських дій не реагував, показав непристойні жести руками та оголив перед останніми сідниці.

За такі дії хулігану було призначено штраф у розмірі 17 000 грн.

Аналізуйте судовий акт: Для кваліфікації дій за ознакою особливої зухвалості достатньо факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому (ВС/ККС у справі № 323/3000/18 від 27.01.2020)

Кваліфікуючими ознаками хуліганства, визначеними у ч. 1 ст. 296 КК України, є зокрема особлива зухвалість чи винятковий цинізм.

Однак, діючий кримінальний закон чіткого визначення поняттям особливої зухвалості або виняткового цинізму не дає.

Наявність у діях винної особи вказаних ознак має виключне значення для з’ясування наявності у її діях ознак кримінально караного хуліганства адже відсутність вказаних ознак при вчиненні хуліганських дій передбачає лише адміністративну відповідальність.

У даній справі двох осіб було засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України, хоча дії засуджених органом досудового розслідування було кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК України.

Відповідно до вироку суду винні особи отримали зауваження від потерпілого про те, що вони керуючи автомобілем порушують Правила дорожнього руху.

«Відстоюючи» свою правоту оин із засуджених завдав удару рукою по голові потерпілого, від чого останній впав на землю. Не зупинившись на цьому, користуючись безпорадним станом потерпілого і своєю перевагою, засуджені, незважаючи на супротив потерпілого взяли його за ноги та потягнули по землі в бік автодороги. Протиправні дії вказаних осіб тривали протягом кількох хвилин і були припинені лише після втручання сторонньої особи.

Даними діями потерпілому було спричинено легкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд визнав дії місцевого суду щодо перекваліфікації законними та обґрунтованими.

На вказані рішення прокурором було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що мотивом дій засуджених стало їхнє бажання показати свою зверхність і винятковість, тобто мав місце хуліганський мотив.

Переглядаючи рішення у справі ККС з доводами прокурора погодився.

Обґрунтовуючи свою позицію суду касаційної інстанції вказав, що ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тобто для кваліфікації злочинних дій за ознакою особливої зухвалості достатньо лише встановленого судом факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому. Отже висновки судів про те, що в діях засуджених не було хуліганства за ознакою особливої зухвалості, оскільки їхні дії не призвели до знищення чи пошкодження майна, зриву масового заходу чи тимчасового припинення нормальної діяльності організації, слід визнати помилковим.

У даній справі дії винних осіб носили ознаки саме хуліганства адже привод для конфлікту був мізерним і під час даного конфлікту потерпілому було спричинено тілесні ушкодження.

Аналізуйте судовий акт: Наявність неприязних стосунків між винною особою та потерпілим свідчить про ВІДСУТНІСТЬ у діях засудженого хуліганства (ВС/ККС у справі № 720/990/18 від 18.06.2020)

Диспозицією статті 296 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Отже, як вбачається із наведеного об’єктом вказаного злочину є саме громадський порядок. При цьому умисел винної особи має бути спрямований саме на його порушення (безпричинне нанесення тілесних ушкоджень, дії, які спричинили роботу організацій, установ та підприємств тощо).

Однак на практиці часто досить важко відрізнити випадки коли особа вчинила саме хуліганство, а не інший злочин, наприклад, нанесла потерпілому легкі тілесні ушкодження.

У даній справі особу було засуджено за ч. 3 ст. 15, п.7 ч. 2 ст. 115 КК України за те, що вона із заздалегідь заготовленим колючо-ріжучим предметом для нанесення тілесних ушкоджень у приміщенні пункту реалізації державних лотерей підійшов до потерпілої, яка там працювала та, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, безпричинно, реалізуючи свій злочинний намір на умисне заподіяння смерті потерпілої з хуліганських мотивів, завдав їй удар заздалегідь заготовленим уламком цегли в задню праву частину голови та в послідуючому один удар кулаком в обличчя, від чого потерпіла впала на підлогу. Продовжуючи порушувати громадський порядок, реалізуючи злочинний намір на заподіяння смерті потерпілої з хуліганських мотивів, колючо-ріжучим предметом, а саме лезом ножа, завдав ряд ударів в область розташування життєво-важливих органів, заподівши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

При цьому місцевий суд в частині вчинення засудженим хуліганства останнього виправдав.

Апеляційний суд із такою кваліфікацією дій засудженого погодився.

Проте, прокурором як на вирок районного суду так і на ухвалу апеляційного суду було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що рішення про виправдання за ч. 4 ст. 296 КК України є необґрунтованим, оскільки потерпіла стала випадковою жертвою, привід помститись за те, що вона підсипала в каву невідому речовину, є малозначним, діями винної особи було зупинено роботу закладу на 4 години і вони були спрямовані саме на порушення громадського порядку та вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства.

Касаційний кримінальний суд із такими доводами прокурора не погодився і його скаргу залишив без задоволення.

Приймаючи таке рішення ККС зазначив, що суди попередніх інстанцій законно та обґрунтовано вказали у своїх рішеннях про те, що дії обвинуваченого були направлені з мотивів помсти лише проти потерпілої потерпілої, у нього не було умислу та ним не вчинено дій, які б утворювали об`єктивну сторону хуліганства, громадський порядок не був порушений, у залі закладу нікого не було, неправомірні дії в часі були динамічними і нетривалими та не мали хуліганського мотиву, у судовому засіданні не встановлено достатніх доказів про наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Згідно матеріалів цієї справи засуджений показав, що завдав ударів потерпілій з мотивів помсти, оскільки вона підсипала якусь речовину йому в каву. При цьому відповідно до встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, які не оспорюються в касаційній скарзі, засуджений діяв лише щодо потерпілої, в приміщенні пункту розповсюдження державних лотерей відвідувачів не було, його дії були динамічними і нетривалими, а тому в його діях склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України був відсутнім.

Аналізуйте судовий акт: ВС/Велика Палата: Сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства (ВС/ВП від 03.07.2019, справа № 288/1158/16-к)

03 липня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 288/1158/16-к ухвалено постанову, в якій судом наведено кілька висновків щодо застосування норм кримінального матеріального та процесуального законодавства.

Перш за все, судом надано суттєвий опис розмежування кваліфікації діяння між хуліганством та завданням умисного тілесного ушкодження:

«14. З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

15. Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

Також в постанові наведено інші висновки щодо застосування норм права, зокрема:

— вузьке та широке поняття «закон» в контексті КК України (п. 55-72 постанови), зокрема його ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю). Судом надано тлумачення формулюванню: «передбаченим законом дозволом» на поводження зі зброєю»;

— врахування судом активного сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом`якшує покарання (п. 77 постанови). Суд зазначив про те, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину;

— з процесуальних питань врахування позиції потерпілого у випадку перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення (п. 88-91 постанови).

Аналізуйте судовий акт: Хуліганство – ч.4 ст. 296 КК України: що таке предмет спеціально пристосований або заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень – роз’яснення (ВС/ККС у справі № 749/1092/16-к від 12 березня 2019 р.)

Насправді хуліганство складна річ з точки зору кваліфікації. Ця постанову ВС можна назвати фундаментальною у відношенні частини 4, ст. 296 КК України – «Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень»

Яким чином суду слід визначити кваліфікуючу ознаку злочину — предмет заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень?

ВС надає чітке роз’яснення з цього приводу. Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час вчинення хуліганських дій. Заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень є предмети, які хоча і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об’єктивно можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень.

В цій справі обвинувачений взяв вдома і використав як «заготовлений предмет» палицю бабусі для ходьби, яка була обладнана металевим штирем. Обвинувачений дочекався у під’їзді потерпілого та серед іншого наніс йому удари палицею та, завдяки металевому штирю, завдав тілесні ушкодження. І хоча палиця бабусі спеціально не пристосовувалася обвинуваченим для нанесення ударів, на приклад штир не заточувався, все одно слід вважати такий предмет кваліфікуючою ознакою ч. 4 ст. 296 КК України.

У своїй постанові суд касаційної інстанції цитує Пленум ВСУ від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику в справах про хуліганство» : вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи вказаної кваліфікуючої ознаки хуліганства, слід ураховувати, що вона має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесних ушкоджень або коли використання цих предметів під час вчинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян.

Тому оскільки потерпілий отримав тілесні ушкодження – палиця бабусі на жаль стала знаряддям хуліганства.

Аналізуйте судовий акт: Для кваліфікації дій особи за ст. 296 КК обов’язковим є наявність умисла винного саме на порушення громадського порядку (№ 5-17кс12 від 04.10.2012)

Єдине рішення ВСУ у якому ґрунтовно проаналізовано проблематику кваліфікації дій за ст. 296 КК України(Хуліганство).

За вироком суду особу засуджено за те, що він у вечірній час з метою відігнати бродячих собак здійснив постіріл із пістолета, спорядженого гумовими кулями чим порушив спокій і відпочинок жителів вулиці, які стали роботи йому зауваження.

У відповідь на це засуджений почав лаятись на їх адресу нецензурною лайкою та провокувати бійку. Після цього винна особа зробила постріл із вказаного пістолета у бік одного з потерпілих чим спричинив останньому тілесні ушкодження та намагався вистрілити в іншого потерпілого.

За такі дії його було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України. З таким рішенням погодився і ВССУ.

У своїй заяві до ВСУ засуджений поставив питання про закриття справи стосовно нього у зв’язку із відутністю у його діях складу злочину, оскільки конфлікт між ним та потерпілими виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, постріл з пістолета стався випадково під час обопільної штовханини із потерпілим, в процесі якої він упав і, коли вдарився об тверду поверхню, мимоволі натиснув на курок пістолета, який в момент падіння тримав у руці. Ці обставини, на переконання заявника, виключають кваліфікацію його дій за ознаками хуліганства.

В свою чергу ВСУ відмовляючи у задоволенні цієї заяви зазначив, що диспозиція ст. 296 КК України визначає обсяг суспільних відносин, які охороняються їх дією, й водночас визначають умови, характер, підстави застосування заходів примусу до суб’єктів, які порушили встановлений ними обов’язок утримуватися від учинення дій певного змісту.

Об’єктом захисту цих норм є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров’я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об’єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров’я, крім інших ознак, перебувають об’єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб’єктивної сторони злочину, як його мотив.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об’єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

Аналізуйте судовий акт: Вирок за ст. 296 КК: Чи являється викручування штатної дросельної втулки з каналу ствола переробкою його в бойову зброю? Виявляється, що ні? (Івано-Франківський міський суд, суддя Болюк І.І.)

Суд не бере до уваги та відкидає, як доказ висновок експерта ОСОБА_17 від 26.06.2013 року №147 (Т.2 а.с.157-161) та покази самого експерта ОСОБА_17, який підтримав даний висновок, оскільки він в повній мірі та належними чином спростований висновком №1780/1781 балістичної комісійної експертизи, згідно якого, газовий пістолет «ПГШ-10» серійний номер НОМЕР_3 не є вогнепальною зброєю. Вищевказаний газовий пістолет виготовлений заводським способом, ознак стороннього втручання в конструкцію з метою зміни цільового використання не має. Причиною, яка дозволяє вкрутити штатну дросельну втулку з каналу ствола є не переробка саморобним способом пістолета у вогнепальну зброю, а конструктивні особливості виготовлення пістолету заводом виробником, які дозволяють проводити постріли, як патронами спорядженими газовою сумішшю подразнюючої дії (з вкрученою дросельною втулкою), так і патронами спорядженими гумовими кулями (при вкрученій втулці), але не бойовими патронами (боєприпасами). Конструктивна особливість пістолета призначеного для відстрілу патронів нелетальної дії декількох видів, не є підставою відносити його до вогнепальної зброї.

Видалення експертом, під час проведення первинної експертизи, з каналу ствола пістолета Шмайсер «ПГШ-10» серійний номер НОМЕР_4 дросельної втулки, не призвело до втрати його властивостей як газового пістолета (постріли газовими патронами проводити з нього можливо), але дозволили його використання для стрільби іншими патронами нелетальної дії — споряджених гумовими кулями.

З пістолета «ПГШ-10» НОМЕР_5 калібру 9 мм після останньої чистки та змазки проводилась стрільба, як з вкрученою вставкою (дросельною втулкою) так і без неї. Для цього були використані патрони, спорядженні свинцевим снарядом і набоями спорядженими речовинами сльозоточивої та подразливої дії (Т.3 а.с.217-222).

Мелкое хулиганство

Мелкое хулиганство – административное нарушение правопорядка, связанное со словесными оскорблениями других граждан, приставанием к людям на улицах, в общественных заведениях и прочее. Проще говоря, под таким нарушением порядка принято рассматривать все действия, которые не имеют ничего общего с уголовно наказуемым поведением лиц.

В результате гражданин должен нести административную ответственность в виде следующего списка возможных наказаний:

штраф в размере от 51 до 119 грн.;
участие в исправительных работах от 1 до 2 месяцев со штрафом в размере 20% от общей суммы заработной платы;
административный арест на срок до 15 суток.

Постановление пленума по делам о хулиганстве указывает на то, что главным субъектом таких действий является лицо, достигшее 16-летнего возраста и считается дееспособным гражданином.

Среди основных характеристик мелкого правонарушения стоит отметить:

низкая культура;
намеренное игнорирование интересов общественности;
эгоистичное поведение по отношению к другим людям;
специальное игнорирование установленных правил общественности, которые в полной мере соответствуют моральным ценностям каждого человека.

С учетом всех вышеуказанных особенностей и осуществляется дальнейшее решение суда, согласно которому будет выбрано наказание для группы лиц или конкретного человека.

Сроки давности в уголовном процессе, или как отпускают грехи по Уголовному кодексу Украины

Вячеслав Зёма Руководитель практики уголовного процесса и защиты бизнеса Юридической

Обещанного ждут три года или всю жизнь! Народная мудрость, которая нашла свое отражение в законодательстве Украины — в сроках давности гражданского процесса Украины — именно 3 года общий срок исковой давности, установленный в ст. 257 ГК Украины. А когда же прекращается уголовное преследование со стороны государства виновных лиц в уголовном процессе? Есть ли такой срок?

Да, такие сроки есть! Давайте тщательно разберемся какие они есть как они применяются на практике.

Именно статья 49 Уголовного кодекса Украины устанавливает эти сроки и они напрямую зависят от тяжести преступления, совершил лицо.

Статья 49 УК Украины: Освобождение от уголовной ответственности в связи с истечением сроков давности

Лицо освобождается от уголовной ответственности, если со дня совершения им преступления и до дня вступления приговора в законную силу истекли следующие сроки:

1) два года — при совершении преступления небольшой тяжести, за которое предусмотрено наказание менее строгое, чем ограничение свободы;

2) три года — при совершении преступления небольшой тяжести, за которое предусмотрено наказание в виде ограничения или лишения свободы;

3) пять лет — при совершении преступления средней тяжести;

4) десять лет — при совершении тяжкого преступления;

5) пятнадцать лет — при совершении особо тяжкого преступления.

Течение давности приостанавливается, если лицо, совершившее преступление, уклонилась от досудебного следствия или суда. В этих случаях течение давности возобновляется со дня появления лица с признанием или ее задержания. В этом случае лицо освобождается от уголовной ответственности, если со времени совершения преступления прошло пятнадцать лет.
Течение давности прерывается, если до истечения указанных в частях первой и второй настоящей статьи сроков лицо совершило новое преступление средней тяжести, тяжкое или особо тяжкое преступление. Исчисление давности в этом случае начинается со дня совершения нового преступления. При этом сроки давности исчисляются отдельно за каждое преступление.
Вопрос о применении давности к лицу, совершившему особо тяжкое преступление, за которое по закону может быть назначено пожизненное лишение свободы, решается судом. Если суд не сочтет возможным применить давность, пожизненное лишение свободы не может быть назначено и заменяется лишением свободы на определенный срок.
Давность не применяется в случае совершения преступлений против основ национальной безопасности Украины, предусмотренных в статьях 109-114-1, против мира и безопасности человечества, предусмотренных в статьях 437-439 и части первой статьи 442 настоящего Кодекса.

Например, в случае, когда лицо вытащила деньги из кармана у пассажира в троллейбусе, то через пять лет она освобождается от уголовной ответственности.

Но, какие могут быть подводные камни в приведенном примере? Давайте разберем их на примерах:

— как предусматривает ч. 2, 3 ст.49 УК Украины — течение давности приостанавливается, если лицо уклоняется от досудебного следствия и суда, или если он совершил новое преступление средней тяжести, или более тяжелое.

Возвращаясь к нашему примеру, если наш преступник, после первой кражи, решил скрываться от полиции или от суда. Выехал в Польшу, или другой страны. Его в соответствии объявили в розыск, и например задержали через 7 лет, пограничники во время возвращения в Украину. В этом случае его привлекут к уголовной ответственности — ведь срок давности было остановлено с момента объявления в розыск и до времени его задержания. Но если бы он был задержан через 15 лет — то в этом случае, этот вор уже не был бы привлечен к уголовной ответственности — потому что прошло 15 лет с момента совершения преступления;

— ч. 3 ст.49 УК Украины устанавливает, что течение давности прерывается в случае совершения нового преступления средней тяжести, или более тяжкого преступления до истечения сроков давности и срок давности начинает отсчитываться снова — именно с момента совершения нового преступления. Например, наш преступник, после первой кражи, в течение 5 лет еще раз залез в чьи карман, и что-то украл через 4 года. То срок давности будет отсчитываться с момента совершения второй кражи — то есть опять 5 лет. А относительно первой кражи — фактически уже пройдет 9 лет. Срок давности для каждого преступления исчисляется отдельно.

Например, если бы наш вор, вместо второй кражи из кармана, поступил бы кражу уже из квартиры — то есть тяжкое преступление. То в этом случае срок давности первой кражи истек бы после 9 лет с момента ее совершения (9 = 4 + 5, где 4 года — прошло к совершению нового преступления и 5 лет срок давности для преступлений средней степени тяжести).

Отдельно необходимо отметить, что применение сроков давности в случае совершения особо тяжкого преступления, за которое предусмотрено наказание пожизненное лишение свободы — является исключительно правом суда, и в таком случае может быть уменьшено наказания, путем установления определенного срока лишения свободы.

А в случае совершения преступлений против основ национальной безопасности Украины, против мира и безопасности человечества — давность не применяется вообще!

Есть особенность применения сроков давности для лиц, совершивших преступление в возрасте до восемнадцати лет — статьей 106 УК Украины (для несовершеннолетних), установлено меньшие сроки освобождения от уголовной ответственности в связи с истечением сроков давности.

Статья 106 УК Украины. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания в связи с истечением сроков давности

Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания в связи с истечением сроков давности к лицам, совершившим уголовное преступление в возрасте до восемнадцати лет, применяется в соответствии со статьями 49 и 80 настоящего Кодекса с учетом положений, предусмотренных настоящей статьей.
В отношении лиц, указанных в части первой настоящей статьи, устанавливаются следующие сроки давности:

1) два года — при совершении уголовного проступка;

2) пять лет — при совершении нетяжкие преступления;

3) семь лет — при совершении тяжкого преступления;

4) десять лет — при совершении особо тяжкого преступления.

В отношении лиц, указанных в части первой настоящей статьи, устанавливаются следующие сроки исполнения обвинительного приговора:

1) два года — при осуждении к наказанию, не связанному с лишением свободы, а также при осуждении к наказанию за уголовный проступок;

2) пять лет — при осуждении к наказанию в виде лишения свободы за нетяжкие преступления, а также при осуждении к наказанию в виде лишения свободы на срок не более пяти лет за тяжкое преступление;

3) семь лет — при осуждении к наказанию в виде лишения свободы на срок более пяти лет за тяжкое преступление;

4) десять лет — при осуждении к наказанию в виде лишения свободы за особо тяжкое преступление.

Ч.1 ст. 185 УК Украины — Тайное похищение чужого имущества (кража) — наказывается штрафом от пятидесяти до ста необлагаемых минимумов доходов граждан или общественными работами на срок от восьмидесяти до двухсот сорока часов, либо исправительными работами на срок до двух лет, или арестом на срок до шести месяцев, или лишением свободы на срок до трех лет — относится к преступлениям средней тяжести в соответствии со ст. 12 УК Украины).

Особенности мелкого хулиганства

Мелкое хулиганство в Украине считается таковым в случае проявления следующих, характерных для этого преступления, действий:

Когда лицо нецензурно выражается в общественном месте в присутствии других взрослых и/или детей. Кроме того, к административной ответственности могут быть привлечены лица, которые слишком громко разговаривают в общественном месте и при этом используют нецензурные слова.
Когда лицо пристает к другим гражданам с оскорблениями на улице или в общественных заведениях, учреждениях. Часто в этот список относятся следующие просьбы: закурить, дать денег, проводить в определенное место и другое.
Повреждение или уничтожение чужого имущества. Это может быть специальное повреждение транспортного средства другого человека, намеренное битье посуды в ресторане и другое.

В статье мелкое хулиганство прописаны места, которые считаются общественными: парки, магазины, автомобильные парковки, остановки автобусов, детские площадки, театры, кафе и прочие учреждения.
Отмечают список определенных особенностей, которые характерны для категории «мелкого хулиганства»:

Нарушитель порядка всем своим поведением доказывает явное неуважение к окружающим, стараясь это доказать различными способами.
Чаще всего происходит хулиганство в состоянии алкогольного опьянения или под наркотическими средствами.
Совершаемое преступление считается результатом того, что конкретное лицо отказывается подчиняться существующим законам, моральным принципам и нормам.
Довольно часто случаи мелкого хулиганства напрямую связаны с подростками и молодыми людьми в возрасте от 14 до 25 лет.

С учетом данных особенностей правонарушителю грозит наказание арестом или штраф.

Телефонное хулиганство

Еще одним распространенным видом нарушений порядка является телефонное хулиганство. В марте 2022 года были внесены соответствующие изменения в ст. 259 УК. В результате за дачу ложной информации, касающейся заминирования определенных зданий и других действий, которые могут угрожать жизни человека или определенному количеству людей, предусмотрена уголовная ответственность.

Это связано с тем, что в последнее время участились анонимные звонки от лиц, которые сообщают о возможном взрыве, пожаре на станциях метро, на автовокзалах, в аэропортах, на вокзалах и в других местах большого скопления людей. После таких звонков по указанному адресу немедленно отправляют оперативную группу, а всех людей эвакуируют из здания на улицу.

Чаще всего за этими действиями отмечают хулиганство несовершеннолетних, людей с психическими расстройствами или же людей, находящихся в состоянии алкогольного опьянения. Для звонков используют таксофоны, стационарные и мобильные телефоны.

Ранее за первый ложный звонок нарушителю порядка грозило заключение от 2 до 6 лет, а за повторный звонок или за действия, что привели к серьезным последствиям, грозило заключение от 4 до 8 лет.

Согласно новому закону от 2 марта 2022 года, уже при первом звонке нарушителю грозит лишение свободы на срок от 4 до 8 лет, если указанная им информация касается следующих важных объектов:

объекты инфраструктуры;
здания, где осуществляется деятельность органов государственной власти;
учреждения здравоохранения.

Причем такое наказание предусмотрено даже если действия конкретного лица не имеют никаких тяжелых последствий.

Мего-Інфо — Юридичний портал №1

Сторінки матеріалу:

Стаття 296. Хуліганство
Сторінка 2

Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, —

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

Ті самі дії, вчинені групою осіб, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(Стаття 296 у редакції Закону України № 3075-Ш від 7 березня 2002 р.)

Суспільна небезпечність хуліганства полягає в тому, що це один із небезпечних і поширених злочинів проти громадського порядку, тобто комплексу суспільних відносин, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті і побуті. Крім цього, хуліганство часто завдає шкоди здоров’ ю людей, власності, навколишньому середовищу. КК 2001 р. суттєво змінив визначення хуліганства. У ньому декриміналізовано діяння, відповідальність за яке була передбачена

ч. 1 ст. 206 КК 1960 р. Злочинним визнається тільки таке грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (ч. 1 ст. 296 КК) (ПС (20082011). — С. 323-324).

З об’єктивної сторони хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Такими закон визнає тільки дії, які спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Зміст грубості порушення громадського порядку слід визначати з урахуванням характеру хуліганських дій, їх наслідків, місця і тривалості їх вчинення, кількості потерпілих, їх віку, стану здоров’я, суттєвості порушення їх інтересів або інтересів підприємств, установ, організацій. Аналіз цих обставин потрібен і для з’ясування наявності особливої зухвалості або виняткового цинізму, що є основними і обов’ язковими показниками грубого порушення громадського порядку (ПС (2008-2011). — С. 319-322).
Особлива зухвалість — це грубе порушення громадського порядку, поєднане із завданням потерпілій особі побоїв чи іншим насильством, що спричинило тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, знищенням або пошкодженням майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації, руху транспорту тощо. Винятковий цинізм — це демонстративна зневага щодо норм моральності, наприклад, груба непристойність, публічне оголення, знущання над немічними особами та ін. (Детальніше про ці поняття див. п. 5 ППВСУ «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 грудня 2006р. № 10). Для кваліфікації вчиненого хуліганства за

ч. 1 ст. 296 КК достатньо наявності в діях винної особи однієї з ознак — особливої зухвалості або виняткового цинізму.

Під явною неповагою до суспільства слід вважати нахабно виявлене, зневажливе ставлення винного до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності. Ця ознака однаково характеризує як об’ єктивну сторону хуліганства — грубе порушення громадського порядку, так і його суб’єктивну сторону — хуліганські мотиви вчинення.

Закінченим злочин визнається з моменту вчинення дії, що грубо порушує громадський порядок.

Хуліганські дії можуть бути вчинені в будь-якому місці, частіше це відбувається у парках, на вулицях, у кінотеатрах, магазинах та інших громадських місцях. Як правило, такі дії вчиняються у присутності потерпілих та інших осіб. Однак публічність не є обов’язковою ознакою хуліганства. Воно може бути вчинене у квартирі, на безлюдній вулиці тощо. Можливе навіть вчинення хуліганства по телефону, коли винний, наприклад, у нічний час періодично тривалий час телефонує потерпілим, порушує їх нормальний сон, цинічно ображає, знущається над ними, виявляючи тим самим явну неповагу до суспільства.
Аналіз ознак хуліганства дає підставу для висновку, що такі насильницькі дії, як побої, мордування, спричинення різних за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень, а також умисне знищення чи пошкодження майна характеризують особливу зухвалість.

Тому хуліганство, яке супроводжується побоями (ч. 1 ст. 126 КК) або спричиненням легкого тілесного ушкодження (ст. 125 КК), не потребує додаткової кваліфікації. Однак якщо в такій ситуації вчинені злочини, які за своїми ознаками і ступенем тяжкості суттєво відрізняються від хуліганства, має місце сукупність злочинів, що потребує кваліфікації за ст. 296 та відповідними статтями КК (наприклад, статтями 121, 122,

ч. 2 ст. 126, статтями 127, 194, 352).

Суб’єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом і мотивами явної неповаги до суспільства. Винний усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього. Не змінює характеру вини і вчинення хуліганських дій за наявності кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих ознак. Особа, наприклад, усвідомлює, що її хуліганські дії пов’язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, і знову-таки бажає цього. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результаті хуліганських дій може бути і непрямим. Не можна, наприклад, заперечувати наявність його у випадку, коли п’ яний хуліган почав лякати зброєю людей, а потім у громадському місці зробив неприцільний постріл, заподіявши одному з потерпілих тілесне ушкодження. У цьому випадку винний діяв нецілеспрямовано, він не бажав заподіяти шкоди здоров’ю будь-кому з оточуючих, але свідомо припускав такі наслідки. Таку позицію поділяє і судова практика. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є усвідомлене вчинення діяння з мотиву явної неповаги до суспільства. Такий мотив має важливе значення тому, що він, з одного боку, характеризує хуліганські дії, а з другого — самим законом визнається обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони. У кожному конкретному випадку хуліганський мотив діяння може знайти свій вияв у певних низьких спонуканнях. Це може бути бешкетництво, прагнення протиставити себе суспільству, виявити п’яну зухвалість, показати зневагу до оточуючих тощо.

У деяких випадках посягання на особу з мотивів ревнощів, помсти тощо може трансформуватися в мотив явної неповаги до суспільства й утворити склад хуліганства. Подібне, наприклад, має місце, коли через ревнощі двоє в кінотеатрі почали сваритися, вчинили бійку, внаслідок чого було зірвано показ кінофільму, порушено нормальну роботу кінотеатру, спокій і відпочинок глядачів. Усе це свідчить про те, що такі суб’єктивні ознаки, як мотив вчинення і спрямованість умислу є основними критеріями, які відрізняють хуліганство від суміжних злочинів. На це звертає увагу і ПВСУ у п. 4 зазначеної Постанови від 22 грудня 2006 р. № 10.

Суб’єктом хуліганства можуть бути особи, які досягли 14-річного віку.
У частині 2 ст. 296 КК передбачена відповідальність за хуліганство, вчинене групою осіб (про поняття групи осіб див. коментар до ст. 28 КК). При цьому кваліфікація хуліганства не змінюється від того, чи за попередньою домовленістю, чи без попередньої змови його було вчинено. Різновидом хуліганства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, слід визнавати і вчинення його організованою групою. Відповідальності за таке хуліганство, крім безпосередніх виконавців, підлягає й організатор, якщо вчинення такого злочину охоплювалося його умислом.
Хуліганство, вчинене групою осіб, необхідно відрізняти від масових заворушень (ст. 294 КК) і від групового порушення громадського порядку (ст. 293 КК). При масових заворушеннях дії завжди вчиняються натовпом, причому ці дії супроводжуються погромами, підпалами, руйнуваннями, насильницьким виселенням громадян, нерідко збройним опором представникам влади. При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні, а його виконавці грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК) відрізняється від хуліганства, вчиненого групою осіб, відсутністю хуліганських мотивів. Тому у разі, коли групове порушення громадського порядку вчиняється з мотивів явної неповаги до суспільства, відповідальність повинна наставати за ч. 2 ст. 296 КК.
У частині 3 ст. 296 КК передбачена відповідальність за хуліганство, визначене в перших двох частинах цієї статті, якщо воно було вчинене особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії. Хуліганство визнається злісним за ознакою його рецидиву, тобто вчиняється особою, яка раніше була судима за будь- яке хуліганство, за умови, що судимість з неї не знята і не погашена (див. п. 7ППВСУ від 22 грудня 2006 р. № 10). Хуліганські дії, вчинені повторно без наявності судимості за одну з них, не є підставою для кваліфікації вчиненого за ч. 3 ст. 296, але це повинно бути враховано при призначенні покарання як обтяжуюча обставина (п. 1

ч. 1 ст. 67 КК).

Друга кваліфікуюча ознака такого хуліганства буде у разі наявності опору, тобто протидії представникові влади, представникові громадськості або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, виконати свій службовий чи громадський обов’язок щодо охорони громадського порядку (про поняття представника влади та особи, що виконує свій обов ’язок щодо охорони громадського порядку, див. коментар до ст. 342 КК). Це можуть бути погрози на їх адресу, побої, спричинення тілесних ушкоджень тощо. При цьому опір повинен бути складовою частиною хуліганства, мати місце в період його вчинення. Опір, у тому числі поєднаний із насильством чи погрозою його застосування до цих осіб, не потребує додаткової кваліфікації за злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. Винятком є лише опір, поєднаний з таким насильством, що містить ознаки ще й іншого більш тяжкого злочину (наприклад, статті 121, 122, ч. 3 ст. 345 КК та ін.). У тих випадках, коли опір має місце після припинення хуліганства як протидія затриманню, він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства і відповідальність за такі дії повинна наставати за сукупністю злочинів (ПС (2006-2007). — С. 694-696).

1
наступна ›
остання »

‹ Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку вгору Стаття 297. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого ›

Отличие мелкого хулиганства от уголовного правонарушения

Рассматривая дело о хулиганстве, важно изначально отличить мелкое хулиганство от такого, которое принято классифицировать как полноценное уголовное преступление. В последнем случае правонарушитель специально ищет повод для проявления своих агрессивных действий или самостоятельно провоцирует другого человека на открытый конфликт.

В Уголовном кодексе хулиганство классифицируется на три основных типа:

Бытовое – нарушение, которое осуществляется с использованием оружия и прочих предметов, что могут считаться опасными для здоровья и жизни других людей.
В транспорте – нарушение порядка, которое происходит в любом виде транспортного средства (в автобусе, на борту самолета, в вагоне метро и другое).
Экстремистское – правонарушение, связанное с политическими, расовыми или религиозными конфликтами, или же по причине личной неприязни к конкретной социальной группе людей.

В зависимости от вида хулиганства может быть предусмотрена определенная мера пресечения.

Судебная практика по статье 296 УК РФ

Апелляционное определение Апелляционной коллегии Верховного Суда РФ от 17.07.2018 N АПЛ18-314
При рассмотрении ходатайства об изменении территориальной подсудности уголовного дела, судья Верховного Суда Российской Федерации, руководствуясь положениями Конституции РФ и действующего уголовно-процессуального законодательства, с учетом позиций Европейского суда по правам человека о критериях беспристрастности и объективности суда, принял основанное на законе решение о передаче уголовного дела в отношении Ведерникова С.Н., осужденного за преступления, предусмотренные частями 1 и 2 статьи 296 УК РФ, двух преступлений предусмотренных частью 2 статьи 297 УПК РФ, по которому потерпевшей является судья Пермского краевого суда Г.И. Боброва, для апелляционного рассмотрения в суд другого субъекта РФ, поскольку установленные судом в рамках критерия объективности данные позволяют сделать вывод, что наличествуют факты, которые все же могут вызвать сомнения в беспристрастности судей апелляционной инстанции Пермского краевого суда.

Кассационное определение Судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда Российской Федерации от 18.07.2019 N 127-УД19-12

Могилев Дмитрий Евгеньевич, … судимый 13 октября 2003 года по ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 УК Украины, на основании ч. 1 ст. , УК Украины к 8 годам лишения свободы, освобожден 6 мая 2011 года по отбытии наказания,

Апелляционное определение Судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда Российской Федерации от 19.11.2019 N 127-АПУ19-13сп

осужден по ч. ч. 3, 4 ст. , ч. 3 ст. 296 УК РФ к 3 годам лишения свободы с отбыванием наказания в исправительной колонии общего режима; на основании ч. 3 ст. УК РФ назначено Леснову А.В. дополнительное наказание в виде лишения права занимать должности, связанные с осуществлением функций представителя власти, сроком на три года;

Апелляционное определение Апелляционной коллегии Верховного Суда РФ от 30.01.2020 N АПЛ20-17

председатель Московского областного суда Харламов А.С. обратился в Верховный Суд Российской Федерации с ходатайством об изменении территориальной подсудности уголовного дела по обвинению Салтруковича О.А. в совершении преступлений, предусмотренных частью 1 статьи 296 и частью 2 статьи 297 УК РФ в отношении бывшего председателя Серпуховского районного суда Московской области, а в настоящее время судьи Московского областного суда Урбанович Н.Д.

Кассационное определение Судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда РФ от 27.12.2017 N 127-УДп17-19

Карелин Анатолий Евгеньевич, … судимый 25 мая 2009 года по ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 296, ч. 4 ст. 296 УК Украины, на основании ст. УК Украины к 7 годам лишения свободы, освобожден в январе 2014 года по отбытии наказания,

Апелляционное определение Судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда Российской Федерации от 28.05.2019 N 33-АПУ19-11

— 12 июля 2007 г. (с учетом внесенных 25 октября 2007 г. изменений) по ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 318 УК РФ на основании ст. УК РФ к 5 годам 6 месяцам лишения свободы, освобожденный 19 августа 2009 г. условно-досрочно на 2 года 11 месяцев 2 дня;

Помощь квалифицированного адвоката

Если вам или вашим близким грозит ответственность за хулиганство, потребуется немедленно обратиться за помощью к квалифицированному адвокату. Таким образом, в дальнейшем удастся уменьшить реальное наказание или вовсе переквалифицировать дело. При этом правозащитник может вступать в процесс на любом этапе разбирательств:

На этапе предварительного расследования по конкретному делу.
Уже в процессе судебного разбирательства.
На этапе обжалования ранее вынесенного в суде приговора.

Однако стоит помнить правило: чем раньше обратиться за квалифицированной помощью к адвокату, тем больше вероятности того, что удастся добиться положительных результатов по конкретному делу.

Сложность судебных разбирательств связана с тем, что хулиганство имеет много общего с другими преступлениями (к примеру, нападение на человека). Для этого потребуется указать на точную грань между разными категориями совершаемых преступлений. Поэтому если вас задержали за хулиганство, нужно доказать отсутствие или наличие исключительного цинизма и прочих составляющих полноценного правонарушения по данной статье.

Как происходит разбирательство по делу о хулиганстве

Первая и одна из важных задач правозащитника – это определить, имеются ли в действиях гражданина хулиганские мотивы. Поэтому среди главных целей и задач адвоката принято рассматривать следующие действия:

четкая разработка правовой позиции;
разработка будущей линии защиты своего клиента;
запрос информации о случившемся в компетентных органах.

Судебная практика по хулиганству доказывает, что даже если лицо признало себя виновным в совершении определенных деяний, при тщательном изучении всех материалов по делу и огромному опыту адвоката можно доказать его невиновность.

Но для разработки эффективной линии защиты своего клиента адвокату нужно точно знать и понимать, что именно произошло. Поэтому виновный заинтересован в качественной и подробной подаче информации о случившемся – максимально откровенно, беспристрастно и объективно. В результате правозащитник сможет дать событиям правильную правовую оценку, помогая определить шансы на успешное завершение дела. НАШ Адвокат поможет определить список доказательств, способных смягчить наказание для своего клиента, или вовсе признать его невиновным. Таким образом, виновный может быть освобожден от уголовной ответственности, а также от штрафов за хулиганство.

Консультируем «ON-Line»